Мистецтво

У Запоріжжі презентували фотовиставку «Слово, обірване у Биківні»

11 травня 2017 р. у виставковій залі Запорізького обласного краєзнавчого музею відбулось відкриття фотодокументальної виставки «Слово, обірване у Биківні» – спільного проекту Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» та Українського незалежного видавництва «Смолоскип».Цим відкриттям фактично започаткована програма співпраці між Заповідником і Музеєм-заповідником «Садиба Попова», котра має поширитися на музейні заклади Запорізької області, в яких передбачається показ виставок, присвячених добі масових політичних репресій 1937  – 1941 років, з метою найширшого інформування суспільства про механізми реалізації, винуватців і жертв більшовицького терору.

У вступному слові директор Запорізького обласного краєзнавчого музею Михайло Мордовський підкреслив, що відкриття виставки є знаковимприкладом взаємодії між закладами сфери культури Києва і Запоріжжя. Знання трагічних сторінок української історії, особливо періоду «Великого терору», розуміння масштабів тих втрат, що їх зазнала українська культура та суспільство, на його думку, не лише допомагатиме в розумінні реалій 30-х років, а й сприятиме процесам національного самоусвідомлення.

Генеральний директор Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Богдан Біляшівський підкреслив, що Биківнянський мартиролог представлений десятками тисяч прізвищ репресованих, розстріляних у внутрішніх в’язницях НКВС УРСР у Києві та похованих на території Биківнянського лісу. З-поміж них чільне місце посідають видатні діячі українського мистецтва, науки, освіти. Презентована у Запоріжжі виставка «Слово, обірване у Биківні» – покликанарозповісти про Биківнянську трагедію крізь призму людських доль, зокрема, літераторів. Письменники покоління «Розстріляного відродження» представляють абсолютно різні стильові напрямки та життєві стратегії, бо серед них були як аполітичні митці, так і ті, хто допомагав встановленню й укріпленню радянської влади в Україні, ті, хто зажив слави ще за життя, і ті, хто робив у літературі перші кроки. Абсурдні звинувачення у шпигунстві, терористичній діяльності, антирадянській агітації, фактично нічим не підтверджені, поклали кінець як їхнім кар’єрам, так і їхньому життю. Виставка побудована в значній мірі на основі матеріалів архівно-кримінальних справ розстріляних літераторів.

Заступник генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» з наукової роботи Тетяна Шептицька звернула увагу присутніх на символічність назви виставки, адже слово митців, яке було для них робочим інструментом і сферою професійної діяльності, часто ставало предметом звинувачень, як наприклад, у випадку з М. Йогансеном, О. Соколовським. Радянська тоталітарна система доклала максимальних зусиль, аби знищити українських письменників морально, ламаючи через систему допитів, фізичних тортур і психологічного тиску, вибиваючи свідчення на самих себе і колег по перу. Ця ж система знищила їх фізично і намагалась стерти про них пам’ять, забороняючи твори, викреслюючи з навчальних програм і курсів, даючи брехливі відомості про обставини смерті.  Проте знайдені і представлені на виставці матеріали не лише дозволяють відтворити останні кроки у вічність представників «Розстріляного відродження», а й засвідчують незнищенність українського художнього слова.

Директор Васильківського історико-архітектурного музею-заповідника «Садиба Попова» Валерій Стойчев подякував авторам виставки і висловив сподівання на продовження співпраці між музейними закладами Києва та Запоріжжя, а також проанонсувавподальші маршрути виставки Запорізькою областю.

Джерело: «Prostir. Museum»